Дистанційне та онлайн-навчання, як можливі сценарії трансформації шкільної освіти.

Досвід загальних карантинів та індивідуальної самоізоляції цілих класів або окремих учнів разом з регулярною відсутністю вчителів, хворих на COVID-19, дав значний поштовх розвитку та вдосконаленню різних форм дистанційного та онлайн-навчання. Проте, питання глобальних змін в освіті поки що залишається без відповіді.

Які ж сценарії майбутньої трансформації озвучують представники світової спільноти освітян? Пропонуємо Вашій увазі «віртуальне» інтерв’ю з Ніною Ріс (Президентка та Генеральна Директорка Національного Альянсу державних чартерних шкіл та співробітниця Департаменту Освіти Америки в минулому).

Пані Ріс пропонує рухатися у таких 5 траєкторіях:

1. Універсальна модель освіти зникає.

Хоч вимушене 100% онлайн-навчання відбувалося з великими проблемами, але ми довели, що вчитися можна в будь-який час незалежно від місця. Єдиною умовою є доступ до ноутбука/планшета/телефона, Інтернет-мережі та присутність поруч дорослого, який зможе допомогти координувати процес навчання. Держави вимушені підтримати тенденцію змін, здійснивши ротацію зобов’язання щодо «часу сидіння на уроках» на вимоги набуття компетенцій. Це дозволить учням працювати у своєму власному темпі, не зважаючи на те, чи це означає перестрибнути через клас, або рівень навчання. А може навпаки, витратити додатковий час на поглиблене вивчення якогось предмета чи концепції.

2. Шкільна інфраструктура потребує технічного доукомплектування.

За минулий рік жодна тема не викликала більше уваги, ніж цифровий розрив в освіті – прірву серед учнів, які мають вільний доступ до надійного Інтернету в будь-якому місці, та тими, хто цього не має. Відтепер глобальна мережа й підключені пристрої будуть так само необхідні для освіти, як книги та парти. А, можливо, навіть більше. Тому важливе завдання школи перед наступним навчальним роком – переконатися чи кожен школяр має доступ до технологій, які дозволяють йому вчитися в школі, вдома чи десь-інде.

3. Роль батьків у трансформації шкіл зростає.

Масштабне закриття шкіл та віртуальні моделі здобуття знань навчили нас, що, якщо батьки незадоволені чимось, вони перетворюються на активних носіїв змін. Бюрократичні шкільні департаменти, які повільно адаптувалися, втратили учнів, рекордна кількість яких перейшла на «домашнє навчання». Деякі створювали так звані «навчальні капсули» – маленькі групи, де батьки об’єдналися для навчання дітей вдома, залучаючи, при потребі, сторонніх вчителів. Ця нова ідея швидко набула популярності, а також стала ще одним прикладом нерівності й розшарування суспільства, яка загрожує освіті. Сьогодні в Америці батьки хочуть, а учні потребують від навчання більше, ніж те, що пропонують державні школи. Отримавши понад 120 мільярдів доларів США від федерального уряду на усунення наслідків COVID-19 в освіті, профільні департаменти мають можливість впроваджувати інновації та забезпечувати доступ до знань у справедливіший спосіб.

4. Школи з більшою гнучкістю управління швидко адаптуються до потреб учнів.

Але, якщо подумати масштабно, департаменти освіти повинні надати керівникам всіх шкільних рівнів більшу гнучкість та самостійність у формуванні сучасних навчальних моделей та методик на основі потреб своїх учнів.

5. Шкільний календар потребує збалансованості навчання та канікул.

Останній рік діти навчалися більше вдома, ніж у школі і рівень їх знань важко оцінити без спеціального моніторингу. Проте тепер, коли все більше закладів освіти відновлюють навчання в очному форматі, учнів майже відразу ж відправлять на літні канікули. Знов-таки, звертаючись до досвіду чартерних шкіл, настав час переосмислити шкільний календар. Ми не пропонуємо тримати дітей у школі всі 52 тижні на рік, але, наприклад, створювати рівні блоки навчання протягом року з пропорційними канікулярними перервами між ними, коли учні можуть наздогнати пропущене задовго до того, як занадто сильно відстануть від програми. А здатність ефективно вчитися на дистанційному навчанні робить це більш можливим, ніж будь-коли.

Підсумовуючи досвід наших колег з Америки, ми в Україні, зокрема в приватних школах, маємо всі передумови та інструменти ефективно запровадити все описане вище вже з наступного навчального року. Дистанційне навчання, адаптовані онлайн-уроки, гнучке стратегічне управління, індивідуальна траєкторія здобуття знань, конструктивна батьківська рада, збалансований календар навчання та канікул – це лише крихітна частина стратегічного планування мережі ЕКОЛЕНД на період літніх канікул.

Наталія Обозненко,
керівниця з розвитку
Мережі освітніх закладів “ЕКОЛЕНД”

За матеріалами статті:
Reimagining the future of public education after COVID (by Nina Rees) 03.11.2021
https://thehill.com/opinion/education/542596-reimagining-the-future-of-public-education-after-covid